Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сиротувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сиротувати
Берлін: Українське слово, 1924

Сиротува́ти, ту́ю, єш, гл. Быть сиротой. Згадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сем'ї з ласки. МВ. II. 105.