Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скалити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скалити
Берлін: Українське слово, 1924

Ска́ли́ти, лю́, ли́́ш, гл. 1) Занозить. Ноги собі скалить, а чоботи на кию носить. Ном. № 10230. 2) Скалить, оскаливать, обнажать. Скалить зуби, як собака. Ном. № 12639. 3) Сильно бить, разбивать въ щепки. Угор. 4) Браниться, ругаться. Угор.