Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скалубина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скалубина
Берлін: Українське слово, 1924

Скалуби́на, ни, ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. I. 147.