Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скандзюбити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скандзюбити
Берлін: Українське слово, 1924

Скандзю́бити, блю, биш, гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв.