Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скликати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скликати
Берлін: Українське слово, 1924

Склика́ти, каю, єш, сов. в. скли́кати, чу, чеш, гл. Сзывать, созвать. Усе військо своє докупи у громаду скликає. Макс. Дзвін до церкви скликає, а сам в ній не буває. Ном. № 162.