Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сколювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сколювати
Берлін: Українське слово, 1924

Ско́лювати, люю, єш, сов. в. сколо́ти, лю́, леш, гл. Уколоть, заколоть, проколоть. Сколює кожну житину шилом. Мнж. 145. Ой ходила молода дівчина по лісочку да сколола білую ніжку на трісочку. Чуб. V. 303. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами. Рудч. Ск. I. 45. Котрий котрого да на стрілочку сколе. Чуб. V. 1079. Вони сами скололи того гайдамаку. ЗОЮР. I. 241.