Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скрипіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скрипіти
Берлін: Українське слово, 1924

Скрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Скрипѣть. На нозі сап'ян скрипить, а в горшку трясця кипить. Ном. № 11191. 2) Скрежетать. Василь як спить, скрипить зубами. Терск. обл. 3) Играть на скрипку. Пан узів скрипку, зачів скрипіти, а богач з жінков і родійов пішли в данец. Гн. II. 177.