Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скік

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скік
Берлін: Українське слово, 1924

I. Скік! межд. Скокъ! Аж лукавий скік до його на плечі. Рудч. Ск. I. 65.

II. Скік, ско́ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ. Да високі скоки в сороки. Р. Макс. То скоком, то боком. Ном. № 11849. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном., стр. 12, № 513. 2) Танецъ. Ой гвалт, не до скоку! Грин. III. 159. Чаще во мн. ч. Всюди скоки та музики. ЗОЮР. I. 121. 3) мн. Ноги у зайца. Вх. Пч. II. 6. 4) мн. Торчащіе изъ воды камни. Шух. I. 181. Пороги въ рѣкѣ. Шух. I. 81. Досвідчений керманич… зна.... всі скоки у воді, о які розбитися може дараба. Шух. I. 183.