Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скінчитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скінчитися
Берлін: Українське слово, 1924

Скінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. 1) Окончиться. 2) Скончаться. Постій, милий, не женися: ще ж я не скінчилась. Нп.