Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/слатися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
слатися
Берлін: Українське слово, 1924

I. Сла́тися, шлю́ся, ле́шся, гл. 1) Посылать сказать Шлеться зіронька до місяця: ти, місяцю-товаришу, не зіходь же ти поперед мене.... Шлеться Іван та до Марусі: ти, Марусю, вірна дружино, не сідай же ти поперед мене. Макс. 2) Посылать сватать.

II. Сла́тися, стелю́ся, лешся, гл. 1) Стлаться, разстилаться. Мокрець стелеться густо, зілля рунисте. Слалась плачучи трава. 2) Стлать себѣ постель. От вони і почали на дворі слаться. Ном. № 6540. 3) — до ні́г. Припадать къ ногамъ.