Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/слутити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
слутити
Берлін: Українське слово, 1924

Слути́ти, чу́, тиш, гл. Дѣлать слутим. Угор.