Словарь української мови (1924)/слідити

by Борис Грінченко

◀ слідець

Словарь української мови Борис Грінченко С слідити

слідком ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сліди́ти, джу́, диш, гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315.