Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сопівка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сопівка
Берлін: Українське слово, 1924

Сопі́вка, сопі́лка, ки, ж. Свирѣль. Всяк чоловік в свою сопілку грає. Посл. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч. Ум. Сопі́вочка, сопі́лонька, сопі́лочка. Сопілочка з калиночки, ясенове денце. Чуб. V. 10.