Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сорока

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сорока
Берлін: Українське слово, 1924

Соро́ка, ки, ж. 1) Пт. сорока. Сорока білобока. Рудч. Ск. I. 135. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 38. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Соро́ку скака́ти. Танцевать по лавкамъ. Когда вносятъ изъ комо́ри сорочку новобрачной, то, завѣся иконы, всѣ присутствующіе, предводимые старшимъ дружко́м, держащимъ въ рукахъ сорочку, танцуютъ, съ соотвѣтствующими пѣснями, по лавкамъ и скамьямъ вокругъ стола и всей хаты, обходя ее трижды въ сторону, противоположную движенію солнца. Черниг. г. МУЕ. III. 152. б) Води́ти соро́ки = Ходити перезвою. МУЕ. III. 154.