Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сором

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сором
Берлін: Українське слово, 1924

Со́ром, му и ма́, м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. I. 46. Со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. Без сорома́ ка́зка. Сказка съ непристойностями. Выраженіе это употребляется, когда говорятъ о комъ либо, сдѣлавшемъ или сказавшемъ что-либо непристойное. Ум. Соромо́к.