Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спасовець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спасовець
Берлін: Українське слово, 1924

Спасове́ць, вця́, м. Тотъ, кто производитъ потраву, пуская свой скотъ на чужое поле. Рк. Левиц.