Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спиж

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спиж
Берлін: Українське слово, 1924

Спиж, жу, м. 1) Бронза, мѣдь, колокольный металлъ. 2) Зарубка, углубленіе, вырубленное въ кускѣ дерева. Шух. I. 87, 93. 3) Раст. Cornus sanguinea L. ЗЮЗО. I. 119.