Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спин

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спин
Берлін: Українське слово, 1924

Спи́н, ну, м. Остановка, удержъ. См. Упин. А пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. I. 125. Ум. Спи́нок. Нема спинку вдовиному синку. Чуб. V. 275.