Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сподобляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сподобляти
Берлін: Українське слово, 1924

Сподобля́ти, ля́ю, єш, сов. в. сподоби́ти, блю́, биш, гл. Украшать, украсить. Робітна молода била, ручників наробила, боярів сподобила. Гол. II. 127. Голота, надѣвъ богатую татарскую одежду, говоритъ: Ой поле Килиїмське! бодай же ти літо й зіму зеленіло, як ти мене при нещасливій годині сподобило. АД. I. 171.