Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спотикач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спотикач
Берлін: Українське слово, 1924

Споти́кач, чу, м. Родъ настойки. Оставалась пляшка спотикачу. Котл. МЧ. 470. 2) Толчекъ, подзатыльникъ. Спотикача як дав.