Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спустошувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спустошувати
Берлін: Українське слово, 1924

Спусто́шувати, шую, єш, сов. в. спусто́шити, шу, шиш, гл. Опустошать, опустошить. Чуб. III. 157. Край був спустошений. К. Хм. 96. Замок геть спустошили. Драг. 80. Ой зеленая дубруівонько, та нащо ж тебе рано спустошено, що траву на сіно покошено? Грин. III. 84.