Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спільний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спільний
Берлін: Українське слово, 1924

Спі́льний, а, е. Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262.