Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спінь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спінь
Берлін: Українське слово, 1924

Спі́нь, ня, м. Острый конецъ веретена какъ обыкновеннаго, такъ и входящаго въ составъ сложныхъ снарядовъ, напр. гонч. круга. Шух. I. 148, 257, 262.