Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стидовище

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стидовище
Берлін: Українське слово, 1924

Стидо́вище, ща, с. Стыдъ, позоръ. К. Дз. 100. Оце стидовище: палець болить, а він валяється цілий день, — от, мов, хворий. Лебед. у. Та, їй Богу, це ж стидовище так робити! Пирят. у.