Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стичка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стичка
Берлін: Українське слово, 1924

Сти́чка, ки, ж. Случай. Ні, зо мною стичка та (що вузди вкрадено) сталась уперед, а послі вже й у попа. Екат. у. (Залюб.).