Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стовбатий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стовбатий
Берлін: Українське слово, 1924

Стовба́тий, а, е. Имѣющій форму столба. Коси поприлипали до його стовбатої голови. Левиц. I. 133.