Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стігло

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стігло
Берлін: Українське слово, 1924

Сті́гло, ла, с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Грин. II. 142. См. Тирло.