Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стійний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стійний
Берлін: Українське слово, 1924

Сті́йний, а, е. 1) Цѣнный, стоющій. Желех. Цей кінь стойніший за того. Черк. у. 2) Достойный. Правда 1867, 85. Стойний чоловік. Черк. у.