Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стільчик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стільчик
Берлін: Українське слово, 1924

Сті́льчик, ка, м. 1) Ум. отъ стілець. На тім стільчику гордий пан сидить. АД. I. 8. 2) Табуретъ. Грин. III. 489. Сим. 130. 3) См. Витушка.