Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сукуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сукуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Сукува́тий, а, е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату. Чуб. V. 614.