Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/суплікувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
суплікувати
Берлін: Українське слово, 1924

Суплікува́ти, ку́ю, єш, гл. Просить. К. ЦН. 292. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую. Котл. Ен. V. 12.