Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сурмити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сурмити
Берлін: Українське слово, 1924

Сурми́ти, млю́, ми́ш, гл. Трубить, играть на трубѣ. Рудч. Ск. II. 5. А тут кричать та в труби сурмлять. Котл. Ен. V. 63. Три дні сурмили смутно сурми. К. ЧР. 105.