Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сутеніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сутеніти
Берлін: Українське слово, 1924

Сутені́ти, ні́є, гл. безл. 1) Темнѣть, смеркаться. Стало сутеніти, як рушили з лісу. НВолын. у. 2) Неясно виднѣться. Щось далеко, далеко сутеніє. Рк. Левиц.