Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/суятник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
суятник
Берлін: Українське слово, 1924

Суятни́к, ка́, м. 1) Безпокоящій, затрудняющій кого. Желех. 2) Безпокоящійся. Желех.