Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сіпака

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сіпака
Берлін: Українське слово, 1924

Сіпа́ка, ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. I. 89.