Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тихість

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тихість
Берлін: Українське слово, 1924

Ти́хі́сть, хости, ж. 1) Тишина, свойство тихаго. Шейк. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. К. ХП. 10. 2) Кротость. Згадай, о Господи, раба твого Давида і тихість праведну його благого серця. К. Псал. 299.