Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/товч

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
товч
Берлін: Українське слово, 1924

Товч, чі, ж. 1) = Дерть изъ смѣси разныхъ хлѣбныхъ зеренъ. Свиня.... заїжана така, наче де товч їла. Драг. 81. Завезти до млина товчі треба, бо нема чим свиней годувати. НВолын. у. 2) Что-либо истолченное или растоптанное. Вони ж тут торгуються, а той кінь одно задніми ногами топче яйця, що їх ціла купа в ряду під возом лежала, — та такої товчі наробив. Кобел. у.