Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/топір

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
топір
Берлін: Українське слово, 1924

Топі́р, пора, м. Родъ топора съ длинной рукояткой. Ум. Топоре́ць, топі́рчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59.