Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тринпіль

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тринпіль
Берлін: Українське слово, 1924

Три́нпіль, и три́нпуль, ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она виситъ на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.