Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тринькати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тринькати
Берлін: Українське слово, 1924

Три́нькати, каю, єш, гл. 1) Расточать, мотать, спускать деньги. 2) Картавить, нехорошо произносить. Вх. Зн. 70.