Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/трюхати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
трюхати
Берлін: Українське слово, 1924

Трю́хати, хаю, єш, гл. Ѣхать или бѣжать рысцой. Худі коні о. Хведора зовсім потомились і ледві трюхали, в'їжджаючи в ворота. Левиц. I. 457.