Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/трівога

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
трівога
Берлін: Українське слово, 1924

Тріво́га, ги, ж. Тревога, смятеніе. Приїхав у той город, де живе царь, коли там трівога: наступає великий ворог на город. Грин. I. 185. Закипіла по Вкраїні страшенна трівога. К. Досв. 13. І позникали дні безумних у трівозі. К. Псал. 179.