Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/умикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
умикати
Берлін: Українське слово, 1924

Умика́ти, ка́ю, єш, сов. в. умкну́ти, кну́, не́ш, гл. Убѣгать, убѣжать, уходить, уйти, удрать. Ставайте отам, бо тудою вовк умикатиме. Волын. г. Тоді хоч умикай із хати. О. 1861. III. 87. Та й з хати сам умкнув. Г. Арт. (О. 1861. III. 82).