Словарь української мови (1924)/упинати

by Борис Грінченко

◀ упин

Словарь української мови Борис Грінченко У упинати

упинатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упина́ти, на́ю, єш, сов. в. уп'ясти́, упну, неш, гл. Впускать, впустить (когти). Уп'ясти́ о́чі. Уставиться глазами. Уп'явши очі у кінець ґнота, божевільно дивився на світло. Мир. Пов. II. 73.