Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/упирь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
упирь
Берлін: Українське слово, 1924

Упи́рь, ря, м. Мертвецъ, сосущій кровь живыхъ, упырь. Один чоловік умер та й став упирем. А упирі кров з людей п'ють. Грин. II. 96.