Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/утирити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утирити
Берлін: Українське слово, 1924

Ути́рити, рю, риш, гл. Вбросить, ввалить, втиснуть, втащить. Втирив у криницю усю сіль. Мнж. 79. Дитину в город майстрові на года завдати, мов у яку неволю втирити. К. (О. 1862. III. 22).