Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/утихати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утихати
Берлін: Українське слово, 1924

Утиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ути́х(ну)ти, хну, неш, гл. Утихать, утихнуть. Війна утихла. Рудч. Ск. I. 108. Втих вітер. Єв. Мр. IV. 39.