Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/утрата

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утрата
Берлін: Українське слово, 1924

Утра́та, ти, ж. 1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала. Г. Барв. 229. 2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати. Мир. Пов. II. 41. 3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Ном. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Грин. III. 528. Ум. Утра́тка. Велика втратка на дорогу. Харьк. г.