Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хибкий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хибкий
Берлін: Українське слово, 1924

Хибки́й, а́, е́. 1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Левиц. I. 109. Хибкий місток. Г. Барв. 271. Хибкий віз. Черк. у. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке. К. Дз. 218. 2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. МВ. I. 22. Чудне, хибке, непевне слово в його. К. ЦН. 255. 3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. Каменец. у. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро. НВолын. у.