Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хлипати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хлипати
Берлін: Українське слово, 1924

Хли́пати, паю, єш и плю, плеш, гл. 1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Котл. Ен. I. 12. Петрунева ненька слізоньками хлипає. КС. 1882. V. 363. 2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. Ha.